У моєї України – родючі поля.
У моєї Батьківщини – руки золоті,
Мова – пісня материнська і слова прості.
У моєї України - синьо-жовтий стяг,
В ньому сховано чимало козацьких звитяг,
Синій колір – колір Неба, Господніх очей,
Жовтий колір – колір хліба, достатку людей.
У моєї України – квітучі сади,
А в тих садах добрі вчинки – найкращі плоди!
Хліб і сіль на рушничкові, щире «Отче наш!..»
Не лишало в біді предків, не покинь же й нас!
Житній хліб, вода Йорданська, писанка, кутя –
Наша гордість українська - це наше життя!
Дзвони срібні із дзвіниці гомонять тобі:
«Не забудь, що українець! Не забудеш? Ні?!»
Якщо віра прадідівська пробудить серця,
То і мові солов’їній не буде кінця!
Заговорить брат із братом щирістю сльози,
І не буде суперечок, грому і грози.
Люби свою Україну! Рук не опускай!
Бо це твоя Батьківщина! Твій маленький рай!
Б`є струмком криштально-чистим не з гір, не з землі -
Вона бере свій початок з твоєї душі!
Люби свою Україну! Благаю: люби!
Люби міцно батька, неньку, дітей бережи!
Не соромся України! Істина проста:
«Якщо нема Батьківщини - ти є сирота!»
Коментарі
Дописати коментар