Сучасна українська поезія про війну


Наші серця стукають в унісон: дружньою підтримкою, добрим словом, світлою молитвою та щирою допомогою. Усіма зусиллями ми наближаємо день перемоги добра над злом, любові над жорстокістю, правди над нечувано огидною брехнею. Всі ми – частинка великого волелюбного серця України. Такі різні за характером, захопленнями, баченням, світосприйняттям, віросповіданням… Але, на сьогодні у кожного з нас невимовне горе – війна і найзаповітніше бажання – мирне небо над Ненькою Україною. Ми свято віримо, що з Божою допомогою переможемо брехливого і нікчемного у своїй сутності, жалюгідного у своїх баченнях та прагненнях ворога. Ми вистоїмо! Такий народ не здолати! У нас спільна мета і помисли: від маленької дівчинки, яка своїми тендітними ручками, допомагаючи матусі, ліпить вареники для героя-татуся до старенького дідуся, який голіруч зупиняє танк ненависного ворога, захищаючи рідне чи місто. Нас не здолати! Незламні духом, нескорені та свободолюбиві ми захищаємо найцінніше – Батьківщину! Від отчого порогу до найвіддаленішого, але такого рідного куточку ЄДИНОЇ УКРАЇНИ ми згуртовані величним прагненням СВЯТОЇ ПЕРЕМОГИ!

Героїчний супротив України перед російськими загарбниками триває, але наш бойовий дух залишається на висоті! А втримати його і надихнути Захисників на ще більш запеклу боротьбу допомагають новітні українські вірші про війну, якими зараз повниться мережа. Ми знайшли та відібрали найбільш щемливі та глибокі українські вірші, які відображають в собі увесь біль українського народу. Нехай ці слова назавжди закарбуються в історії і нікому не дозволять забути те, що відбувається в Україні зараз!


***
Живи, Вкраїно!!! Вір у майбуття!
Долай незгоди, прикрощі і зради,
Хай Віри промінь дасть тобі життя,
Заб’ється серцем чесної громади.

Живи, Вкраїно!!! Квітни величаво!
З тобою вірні дочки і сини!
Летить, як голуб, гордість, честь і слава!
Калини цвітом хрещені вони.

Живи, Вкраїно!!! Зраду як прощати?..
Народу голос – він, як дзвін, живий!
Прийшла пора ганебний жах здолати,
І ти сьогодні осторонь не стій!

Живи, Вкраїно!!! Земле наша рідна!
Принижень годі і страху тобі…
Твоєму небу з пшеницями видно,
Як твоя ВОЛЯ дістається в боротьбі.
Хай зійде сонце вранішньо і мирно,
Ти волелюбна, ти – моя сім’я,

Живи, Вкраїно!!! Ти живи, Вкраїно!!!
Хай буде доля, як ясна зоря.

                                                                 
                                                                         ***
Вони у битві чесно полягли –
а іншого ні вибору, ні змоги.
Вони загинули. Але перемогли,
бо віддали життя для Перемоги.
Живу їх пам’ять вік шануєм ми,
увічнивши ув обеліск безсмертя.
Та кулями пробитими грудьми
не зупинити ворогів упертих.
Загиблих поховали між беріз,
в їх шепоті і онімілім співі,
ішли у бій – не витирали сліз,
а закипали у священнім гніві.
Перемоглі! І радість між епох:
біля рейхстагу, сильні, благородні,
гриміли радістю величних перемог
в найвищім щасті – щасті всенароднім!
Тож в дні не забуваймо вікові:
здійнявши стяг, хто впав подовж дороги,
нам перемогу здобули живі;
у день осмути – свято Перемоги!

***
Іде війна своїм кривавим кроком,
Ординці нищать села і міста,
Та у боях запеклих і жорстоких
Народ на захист Батьківщини встав.

Вже чаша горя повниться по вінця,
Не можна, люди, звикнути до втрат:
Болить душа за кожного вкраїнця,
Та смерть дітей болючіша стократ.

Вмирають діти… Як звучить це дико!
Кого тепер смерть їхня не пройме?!
І крикнуть хочеться нелюдським криком,
Щоб світ здригнувсь і в жалості завмер.

Вмирають діти, українські діти –
Дивитись на таке немає сил.
І вже із потойбіччя, з того світу
Ми чуєм їхні тихі голоси…

Вмирають діти – йдуть у небо димне,
Бо навіть сонце ворог їм закрив.
Летять у піднебессі клином дивним,
Махаючи руками замість крил.

Безгрішні душі, чисті, непорочні –
У рай небесний всі вони летять
І дивляться своїм убивцям в очі
Як судді, що нічого не простять…


***
Причина перша: ми є з України,
За нас стріляє кожна п’ядь землі.
Розчистимо, приберемо руїни,
Ви ж проростете в житньому стеблі.

Причина друга: з нами Бог і правда!
Вдягають нас в сміливості броню!
Виборюючи нашим дітям «завтра»,
Ми знаємо, за що б’ємось в бою!

Причина третя: злість і біль, й зневага!
Вбиваючи ракетами міста,
Ви лиш вбиваєте останні краплі страху,
І пахне помстою загальна боротьба!

Четверта заховалась поміж вами,
ви – скормлені рашистськими грудьми,
народжені слухняними рабами,
ми – українськими і вільними людьми.

Причина п’ята, правда, не остання:
В нас кожен сам і всі тримають стрій!
Тож, вороги, прийміть наші вітання –
Сьогодні буде ваш останній бій.



Коментарі