Будь-яке навчання людини - це не що
інше, як мистецтво сприяти прагненню природи до свого розвитку.
І.Г. Песталоцці
Самоосвіта
вчителя є необхідною умовою професійної діяльності педагога. Суспільство завжди
ставило і буде ставити перед вчителем високі вимоги. Для того, щоб вчити інших,
потрібно знати більше, ніж інші. Тому самоосвіта є головним завданням кожного
вчителя.
Сучасний
вчитель має бути фундаментально освіченою людиною, здатною активно і творчо
діяти, гнучко перебудовувати напрям і зміст своєї професійної діяльності у
відповідності до вимог сьогодення, забезпечувати якість і результативність
навчально-виховного процесу, самостійно набувати необхідні для професійної
діяльності компетентності, грамотно використовувати інформаційно-комунікаційні
технології, самостійно працювати над власним розвитком, підвищенням свого
освітнього і культурного рівнів, удосконалювати особисту систему моральних
якостей, соціальних мотивів і цінностей.
Саме тому пріоритетним завданням усіх методичних служб є сприяння
професійному розвитку і саморозвитку педагогічних працівників на засадах
особистісно орієнтованого підходу, що передбачає окреслення та реалізацію
індивідуальної траєкторії особистісного зростання кожного педагога. Індивідуальну траєкторію розвитку сучасного
вчителя можна розглядати як доцільний вибір ним змісту, форм, методів,
технологій, прийомів освіти на основі узгодження індивідуальних цілей, потреб,
мотивів, інтересів працівника та цілей, вимог освітньої організації
(навчального закладу, установи). Індивідуальна траєкторія розвитку сучасного
вчителя може здійснюватися за вибором різних форм (видів) безперервної освіти,
але слід зазначити, що в організованих формах (підготовка, перепідготовка,
підвищення кваліфікації) вона є більш обмеженою, ніж при реалізації самоосвіти.
Основним змістом самоосвіти є оновлення і вдосконалення знань, що є у
спеціаліста, його умінь і навиків з метою досягнення бажаного рівня професійної
компетентності. У сучасному суспільстві постійна самоосвіта, з одного боку, все
більше стає умовою успіху в професійній діяльності, а з іншої – і це особливо
важливо – вона захищає від інтелектуального зубожіння особистості. Добитися
успіху може лише вчитель, що постійно знаходиться на сучасному рівні знань,уловлює
нові тенденції життя. З психологічної точки зору вчителеві необхідно постійно
займатися самоосвітою, оскільки специфіка вчительської праці така, що педагоги:
- знаходяться
в становищі людей, завдання яких повідомляти істину, яку вони нерідко
інтерпретують відповідно до своїх поглядів,що склалися за десять і більше років
до моменту її повідомлення;
- мають обмежені в порівнянні з учнями часові можливості для отримання
інформації;
- мають порівняно обмежений круг спілкування зі своїми однолітками і нерідко
обмежене професійними інтересами середовище
спілкування.
В результаті
нерідко картина світу, що є у вчителя, може не відповідати реаліям, що
змінилися, а отже, і істотно розходитися з картиною світу, що сприймається його
учнями. Тому самоосвіту вчителя слід розуміти двояко: з одного боку, як
постійне поповнення професійної і загальнокультурної інформації, з іншого – як
постійне оновлення індивідуального соціального досвіду в найширшому плані. Усвідомлення
цієї необхідності вчителем передбачає наявність у нього адекватної самооцінки. Сама об’єктна позиція вчителя передбачає
можливість виникнення переконаності в своєму всезнанні, бо коли постійно
знаходишся у позиції навчаючого і повчаючого, треба, володіти чималою мужністю,
щоб сказати самому собі: «Цьому мені
треба вчитися». В той же час подібне розуміння для вчителя обов’язкове.
Йому необхідно зрозуміти, що самоосвіта – шлях розвитку власної неординарності,
оригінальності, загального рівня розвитку (учні не люблять нецікавих людей). Як
правило, вчителі розуміють необхідність самоосвіти і успішно її реалізують.
Суб’єктивні мотиви при цьому зазвичай формуються в результаті усвідомлення
проблем, що виникають перед вчителем в педагогічній діяльності. Найчастіше
формуються такі мотиви, як бажання вчити і виховувати учнів відповідно до
останніх досягнень науки, потреба вдосконалювати свою майстерність,
відповідальність за улюблену справу. Таким чином, виникнення програми
самоосвіти у вчителя можна уявляти як наслідок усвідомлення ним невідповідності
між ідеальною моделлю педагогічної діяльності, що сформувалася під впливом
зовнішніх вимог і суб’єктивних уявлень про неї, і його оцінкою своєї готовності
до реалізації моделі.
Програма самоосвіти включає
вдосконалення суспільно-політичних знань, ознайомлення з найбільш визначними
досягненнями різних наук, збагачення літературних і естетичних уявлень,
знайомство з новими тенденціями і явищами культурного життя. Особливо важливе
місце займає поповнення знань по предмету, що викладається, і знайомство з
новітніми даними відповідної науки, розвиток педагогічних, психологічних і
методичних знань і умінь, що можливо лише при ознайомленні з відповідною
нововиданою літературою і регулярному читанні періодичних видань.
Конкретний зміст і форми самоосвіти
вчителя залежать від багатьох обставин: віку, педагогічного стажу, місця
проживання, предмету, що викладається, індивідуальних інтересів і захоплень,
віку і рівня підготовленості учнів, з якими вчитель працює, атмосфери
педагогічного колективу і так далі. Самоосвіта вчителя – необхідна умова
ефективності педагогічної діяльності. Як справедливо вважав К.Д.Ушинський, вчитель
живе до тих пір, поки він вчиться, як тільки він перестає вчитися, в нім вмирає
вчитель.
Вчитель
повинен виразно уявляти, що самовдосконалення – це глибоко особистий процес,
який не терпить шаблонів, стереотипів, жорстких рамок і директивних вказівок.
Отже, самоосвіта педагогічного
працівника є необхідною умовою для забезпечення успішного функціонування й
розвитку як окремого працівника, так і освітньої організації й суспільства в
цілому; найефективнішим способом реалізації безперервної освіти.
ПОРТФОЛІО ЯК СПОСІБ
УЗАГАЛЬНЕННЯ ВЛАСНОГО ДОСВІДУ
Орієнтовна структура портфоліо:
Розділ 1.
«Загальні відомості»
У цьому розділі
розміщується фото, зазначаються ПІБ, посада та назва навчального закладу, у
якому працює вчитель, педагогічні звання та нагороди.
Розділ 2. «Мої
досягнення»
2.1. «Офіційні
документи» (копії документів про закінчення школи, сертифікатів офіційно
визнаних міжнародних, всеукраїнських, регіональних, міських, міжвузівських та
внутрішньовузівських олімпіад, турнірів, конкурсів, фестивалів, інших заходів,
документи про участь у грантах, закінчення музичної, художньої, спортивної або
іншої школи, сертифікатів про проходження практик, стажувань, тестування,
участь у проектах і програмах, журнальні, газетні та фотодокументи; копії інших
документів, що свідчать про успіхи вчителя).
2.2.«Життєвий
досвід» (автобіографія, відгуки з тих місць роботи, де працював автор і т.п.)
2.3. «Навчання у
вузі» (назва вузу, улюблені предмети, викладачі, мотиви навчання, зміни
поглядів на свою майбутню професію, список курсових і дипломних робіт, відгуки
викладачів і наукових керівників, керівників навчальних, переддипломних і
дипломних практик, список місць проходження практики та виконаних робіт).
2.4.
«Науково-практична діяльність» (список науково-практичних або наукових статей, монографій, підручників, навчальних
посібників з анотаціями на них, рецензіями, відгуками;участь у роботі
експериментальних майданчиків, шкіл-лабораторій тощо;«Мій досвід»).
2.5. «Курси за
вибором і творчі роботи» (список пройдених додаткових курсів або семінарів,
тренінгів; сертифікати, коментарі, набуті компетенції; список своїх творчих
робіт, відгуки на них, у тому числі в ЗМІ тощо). Цей розділ дозволяє відстежити
процес індивідуального становлення педагога.
Розділ 3. «Я у
світі людей»
3.1. «Участь у
суспільному житті» (характер громадської активності педагога, займані
громадські посади, проекти і програми, у яких брав участь, їх
результативність).
3.2. «Хобі,
інтереси» (сфера особистих інтересів, занять, хобі; їх приклади, ілюстрації,
значення в житті взагалі і в професійному, зокрема).
Розділ 4.
«Погляд на себе і в майбутнє»
4.1. «Мої цінності й
ідеали» (те, що автор цінує, що вважає важливим, поважає).
4.2. «Мої життєві
плани» (бачення власної місії, життєвої та професійної мети, а також стратегії,
планів, способів та часу їх досягнення тощо)
4.3. «Мій девіз»
(девіз, кредо на новому етапі життя).
Розділ 5. Результати педагогічної діяльності
Матеріали даного розділу повинні давати уявлення про динаміку результатів педагогічної діяльності вчителя за період роботи в загальноосвітньому навчальному закладі (власні досягнення, список учнів - переможців олімпіад, турнірів, конкурсів, інтелектуальних змагань тощо).
Розділ 6.
Науково-методична діяльність
У цьому розділі розміщуються методичні матеріали, що свідчать про професіоналізм педагога:обґрунтування вибору освітньої програми і комплекту навчально-методичної літератури, за якою працює;обґрунтування вибору навчальних і виховних педагогічних технологій;обґрунтування застосування у своїй практиці тих або інших засобів педагогічної діагностики, зокрема, для оцінки власної професійної діяльності;використання інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі, технологій навчання дітей з проблемами розвитку і т. п.;робота в методичному об'єднанні загальноосвітнього навчального закладу; результативність участі у професійних і творчих педагогічних конкурсах; участь у методичних і предметних тижнях, семінарах, конференціях;підготовлені для виступів творчі звіти, реферати, доповіді, статті, інші документи.
Розділ 7. Позаурочна професійна діяльність
Розділ може містити матеріали:програми роботи гуртків
та факультативів; сценарії позакласних заходів, фотографії й відеозаписи
проведених заходів (виставки, предметні екскурсії, КВК, брейн-ринги
тощо);список творчих робіт, рефератів, навчально-дослідних робіт, проектів,
виконаних учнями з предмета у позаурочній діяльності; інші
інформаційно-аналітичні матеріали.
Розділ 8. Навчально-матеріальна база
У
цьому розділі розміщується виписка з паспорту навчального кабінету (за його
наявності):список словників та іншої довідникової літератури з предмета;список
наочних посібників (макети, таблиці, схеми, ілюстрації, портрети та
ін.);наявність технічних засобів навчання (телевізор, відеомагнітофон, музичний
центр та ін.);наявність комп'ютера та комп'ютерних засобів навчання (програми
віртуального експерименту, контролю знань, мультимедійні підручники і т. п.); аудіо-
та відеопосібники; наявність дидактичного матеріалу, збірок завдань, вправ,
прикладів рефератів і творів тощо;інші матеріали за бажанням учителя.
У
творчому досьє можуть бути представлені збірки різних
творчих, проектних, дослідницьких робіт учителя, опис його авторських методик,
розробок, програм; а також дані про основні напрямки його творчої активності,
участі в наукових конференціях, конкурсах, педагогічних читаннях, проходження
курсів підвищення кваліфікації; карта творчого зростання та ін.
У
діагностиці успішності вчителя містяться результати оцінки й самооцінки
педагога: особистості вчителя, педагогічної діяльності, професійного
спілкування, якості освітнього процесу (аналіз роботи за 3 роки: зрізи знань,
підсумки успішності, навчальне навантаження
вчителя, програмний банк, використання сучасних технологій, результати
олімпіад, план розвитку кабінету).
Відгуки містять характеристики ставлення
педагога до різних видів діяльності, представлені адміністрацією, колегами,
батьками, а також самоаналіз діяльності педагога: відгук про творчу роботу,
виступ на НПК, педагогічних читаннях, педрадах та ін., рецензії на статті,
методичний бюлетень про проведені відкриті уроки, висновок про якість виконаної
роботи (творчої, дослідницької), резюме, підготовлене педагогом, з оцінкою
власних професійних досягнень.
САМООСВІТА ЯК БЕЗПЕРЕРВНИЙ ПРОЦЕС САМОРОЗВИТКУ ТА САМОВДОСКОНАЛЕННЯ ПЕДАГОГІВ.
Одним із основних напрямків реформування системи
освіти є вдосконалення рівня професійної компетентності її головної діючої
особи – учителя. Сучасна педагогіка має
потребу у висококваліфікованих спеціалістах, які здатні творчо підходити до
організації навчально-виховного процесу та досягати високих якісних
результатів. «Удосконалення методичної майстерності –це передусім
самоосвіта,особисті ваші зусилля,спрямовані на підвищення власної культури
праці і в першу чергу культури мислення», - писав В.Сухомлинський. Тому
головними завданнями післядипломної педагогічної освіти та методичних служб
стали питання стимулювання самоосвіти і саморозвитку, пошуку шляхів самореалізації особистості
вчителів та надання своєчасної методичної допомоги у даному напрямку.
Педагогічні працівники повинні бути здатні до безупинного самовдосконалення,
орієнтованого на відповідність динаміці дійсності. Завдання удосконалення
професійної компетентності педагогічних кадрів, підвищення їх наукового та
загальнокультурного рівня вирішуються через систему методичної роботи. Але
тільки самоосвіта здатна вирішити ці завдання, тому що самоосвіта – це безперервний процес саморозвитку та
самовдосконалення педагогів, основна форма підвищення педагогічної
компетентності. Самоосвіта сприяє формуванню індивідуального стилю
педагогічної діяльності, допомагає в осмисленні педагогічного досвіду і власної
самостійної праці, є засобом самопізнання і самовдосконалення, шляхом педагогічного
розвитку.
Педагог має володіти трьома важливими життєвими вміннями:
- орієнтуватися в оточенні й розуміти власне «Я»;
- адаптуватися в нових суперечливих умовах;
- конструктивно впливати на себе самого.
ТЕХНОЛОГІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ САМООСВІТИ
Основні
напрямки самоосвітньої діяльності вчителя:
- Робота над індивідуальною психолого-педагогічною проблемою, докурсовим та післякурсовим завданням.
Основні компоненти
самоосвітньої діяльності вчителя включають в себе:
Стартовий
інтелектуальний потенціал ( певний обсяг знань, умінь та навичок, набутих учителем)
Мотиви
формування безперервної самоосвіти (під мотивацією розуміють сукупність внутрішніх та
зовнішніх сил, які збуджують педагога до діяльності та надають їй певного
смислу: прагнення до постійного самовдосконалення; прагнення до самовираження;
прагнення самореалізації та самоствердження особистості;професійне зростання; розширення
кругозору; підвищення рівня розвитку усіх видів компетентностей; наявність
пізнавальної зацікавленості; створення позитивного іміджу серед учнів, батьків, колег; підвищення
кваліфікаційної категорії під час атестації; отримання нагород; підвищення
особистісного рейтингу на різних рівнях підпорядкування тощо).
Уміння розумової
діяльності (чуттєве пізнання; техніка мислення; вибір проблем та
шляхів рішення).
Уміння
самоорганізації пізнавальної діяльності (це
вибір джерел пізнання; вибір форм самоосвіти; планування; організація робочого
місця;самоорганізація;самоаналіз;самоконтроль).
Основним орієнтиром самоосвітньої
діяльності вчителя на сьогодні є робота над індивідуальною науково-методичною
проблемою, яка, в основному, поставлена перед ним як післякурсове завдання або
пов’язана з науково-методичною проблемою школи. У контексті методичної теми,
професійних інтересів педагоги
визначають для себе проблему самоосвітньої діяльності. Вся робота вчителя – це
постійний пошук, який передбачає постійне удосконалення, а отже, і постійне
оновлення свого педагогічного і методичного арсеналу.
Ця робота передбачає підсилення наукової обізнаності з даного питання (підбір і
аналіз літератури та інформаційних джерел);підсилення практичного досвіду
(ознайомлення з необхідними педагогічними технологіями і впровадження їх у свою
практику, вивчення практичного досвіду колег з даного питання через
відвідування уроків, практичних семінарів, майстер-класів тощо); узагальнення
власного досвіду роботи з даної проблеми з відслідкуванням його
результативності та його презентація перед колегами. Тому зупинимося, перш за все,
на етапах роботи вчителя у даному напрямку.
Технологія організації самоосвіти педагогів-предметників
може бути представлена у вигляді наступних п‘яти етапів:
Перший етап
– установчий,
передбачає налаштування на самостійну роботу; вибір мети роботи, виходячи з
науково-методичної мети (проблеми) школи; формулювання особистої індивідуальної
теми, осмислення послідовності своїх дій.
Третій етап –
практичний, під час якого відбувається накопичення педагогічних фактів, їх
добір та аналіз, перевірка нових методів роботи, здійснення експериментів.
Практичну роботу супроводжує вивчення літератури.
Четвертий
етап – теоретичне осмислення, аналіз та узагальнення накопичених педагогічних
фактів. На даному етапі доцільно організувати колективне обговорення прочитаної
педагогічної літератури; творчі звіти про перебіг самоосвіти на засіданнях МО
чи кафедри, на районних МО; відвідування з наступним обговоренням відкритих
уроків з обраної проблеми та інші колективні форми роботи.
П'ятий етап
— підсумково-контрольний,
на якому педагог має підбити підсумки своєї самостійної роботи, узагальнити
спостереження, оформити результати. Головним тут є опис здійсненої роботи та
встановлених фактів, їх аналіз, теоретичне обґрунтування результатів,
формулювання загальних висновків та визначення перспектив у роботі.
Таку організацію роботи можна вважати
перспективним планом з самоосвіти, розрахованим на 5 років роботи над
науково-методичною темою. Система самоосвітньої роботи вчителя передбачає також
поточне (на кожен рік) планування, підбір форм і засобів роботи з інформацією,
оволодіння методикою аналізу власного й колективного педагогічного досвіду,
поступове засвоєння методів експериментально-дослідницької діяльності.
Система самоосвітньої роботи вчителя передбачає:
поточне і перспективне планування; підбір раціональних форм та способів
засвоєння й збереження інформації; оволодіння методикою аналізу і способами
узагальнення свого та колективного педагогічного досвіду; поступове освоєння
методів дослідницької та експериментальної діяльності.
План самоосвіти вчителя має містити:
перелік літератури, яку слід опрацювати; визначені форми самоосвіти; термін
завершення роботи; передбачувані результати (підготовка доповіді, виступ на
засіданні МО, поурочне планування, опис досвіду роботи, оформлення результатів
у вигляді звіту тощо).
Працюючи над
індивідуальною науково-методичною темою (проблемою), вчитель поглиблено і
цілеспрямовано аналізує всі джерела науково-методичної інформації, особливо
отриманої в ході курсової підготовки, участі в роботі семінарів, у процесі
консультацій, шляхом читання психолого-педагогічної літератури з проблеми,
ознайомлення з ППД. При цьому вчитель набуває навичок аналізу змісту публікацій
та педагогічної практики, навчається прийомів науково-дослідницької діяльності,
вчиться оформляти і подавати результати індивідуальної роботи над темою
(проблемою).
Орієнтовний
алгоритм роботи педагога над індивідуальною науково-методичною темою:
1. Вибір
теми (проблеми) індивідуальної науково-методичної роботи:
- ознайомлення з літературою;
- ознайомлення з нормативними документами;
- вивчення прогресивного педагогічного досвіду з проблеми дослідження.
2. Детальне
ознайомлення з проблемою засобами літературних джерел:
- складання
картотеки літературних джерел;
- виписки з
літературних джерел.
3. Уточнення
теми і розробка попереднього варіанту плану індивідуальної методичної роботи:
- обґрунтування
вибору теми;
- актуальність і новизна;
- відбір адекватних методів та засобів пошукової діяльності;
- формулювання мети та завдань роботи;
- розробка календарного плану індивідуальної роботи.
4.Формулювання
припущень, відбір та розробка моделей, інноваційних технологій педагогічної
діяльності.
5.Впровадження
інновацій у практику своєї педагогічної діяльності.
7.
Літературне оформлення роботи, звіт перед колегами про отримані результати.
Роботу над індивідуальною
науково-методичною темою (проблемою) можна розподілити і на два етапи: на першому
етапі вчитель має всебічно ознайомитися з висвітленням обраної ним теми
(проблеми) в науці, зіставити особистий досвід із досвідом колег чи висвітленим
у літературі. На основі аналізу різних поглядів на розв'язання конкретної
проблеми педагог визначає особисту позицію, а зіставлення свого досвіду
викладання з накопиченими в науково-педагогічній і методичній літературі
ідеями, методами та прийомами дасть йому змогу визначити, що він уже знає і
може робити з цією проблемою, що принципово нове міститься в його досвіді
роботи, в чому він може піти далі зафіксовано/о в книгах і статтях і, врешті,
що він не освоїв у своїй практичній роботі.
Другий етап —
конструювання нового досвіду на основі кращих досягнень науки і практики
викладання, а також перевірки його ефективності; аналіз отриманих результатів
викладання.
Результативність роботи
педагога над індивідуальною науково-методичною темою (проблемою) можна
оцінювати на основі таких показників:
1.Розвиток
навичок навчально-пошукової діяльності (забезпечення науковості методичної
роботи; вдосконалення наукової організації праці; використання довідкової,
енциклопедичної літератури, науково-інформаційних джерел; розроблення програми
діяльності, мети, завдань науково-методичної роботи).
2.Інформаційні
підходи до практичної індивідуальної діяльності (здійснення пошукової роботи з
питань удосконалення змісту, методів роботи; вироблення вмінь аналізувати,
осмислювати чужий та особистий досвід; нестандартне, оригінальне вирішення
завдань).
Написання індивідуального плану – це
творча робота. Самостійно написати якісний план у змозі педагог, який добре
усвідомлює свої проблеми і прагне до професійного зростання. Починаючому
вчителю в цій складній справі, як правило, необхідна допомога методиста.
Процедура розроблення плану роботи над індивідуальною методичною темою не повинна
носити формальний характер.
Самоосвітня робота вчителя може бути репродуктивною і продуктивною.
Репродуктивну самоосвітню діяльність характеризують такі риси:
- відтворення;
- епізодичність;
- мінімальна зацікавленість в ефективності;
- мінімальна зацікавленість у результатах діяльності;
- низький рівень творчої активності.
- творчий підхід;
- педагогічний пошук;
- бажання розвитку професійної майстерності;
- чітка мотивація самоосвітньої роботи;
- систематичний самоаналіз;
- максимальна зацікавленість у результаті діяльності;
- наявність власних творчих доробок;
- безперервна самоосвітня робота.
Коментарі
Дописати коментар